Живи,
животій,
чи журись,
чи живи,
Та час обдурить не надійся.
Погрузли у землю Змієві вали,
Стіна розвалилась берлінська.
Зітліли, згоріли такі моцаки!
Нарциси, дуби, супермени…
Батий, Македонський пішли у віки.
Де їхні бахвальські знамена?
Хто хоче ще стати всесвітнім вождем –
Це бути в кволій омані.
По тобі лиш слава кривава піде
Кривим ятаганом османа.
На світі підбожному стільки принад,
А в когось єдина принада:
Свободну планету сьогодні узять
В смертельну і рабську осаду.
Цвіте тихо світ, як біблійський Едем,
Як Божа ікона знаменна.
Хто хоче ставать усесвітнім вождем –
Даремно стає у стремена!
І легко ширя понад нивами птах,
Віщуючи зоряне, ладне.
Жінки доглядають дітей у садах,
Дітей і червоні троянди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507364
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2014
автор: СавчукМикола