Тихе соло дощу у душі мов кричить,
Компонує грозу над склепіннями серця.
Ось вогонь! Вже так близько, вже майже горить
Наш старенький місток, що веселкою зветься…
А чи пам’ять сховала той спомин, коли
Твоє сонце зі сліз моїх міст будувало?
Коли райдуга крізь кілометри імли
Дві полярні зорі ніжним сяйвом з’єднала?
Далебі, хоч ховала – убила гроза,
Отруїла всі барви кислотним стражданням.
А тепер я мов блискавка десь у степах
Ти ж мов грім, що втопився в своєму мовчанні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507311
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 25.06.2014
автор: Lady Christianna