Війна минає, як на сонці плями
або на сході чорні міражі.
Будують люди і руйнують храми
не де-не-де, а в себе у душі.
А що одна душа на цьому світі,
де ще панують ідоли крові,
і оргіями зла і лихоліття
ласують канібали світові?
Усе – за гроші.
Кожен хоче їсти…
…і пити кров жадають москалі:
і «православні фундаменталісти»,
і волоцюги на чужій землі.
........................................
Воюють ще іуди -отамани
таємно за криваві дукачі
і явно за російські рубежі.
І сплять у храмі мирні християни,
аж поки не прокинуться селяни
і в хід підуть і вила, й рогачі.
Все названо своїми іменами.
Які герої, то така й ціна.
І хто там знає, де чия вина?
Іде війна за велелюдні храми.
Ізгоями і блудними синами
освячена неправедна війна.
Всі пишуть українську епопею,
аж поки дух і прах не охолов
на вівтарях воюючих церков.
Але яка ціна війни цієї,
якщо ціною жертви однієї
стає невинна християнська кров?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507230
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 25.06.2014
автор: I.Teрен