Хто ми?
І що ми робим в світі ці?
Куди іде і що шукаєм?
І чому знайшовши,
Так легко втрачаєм.
Чому винаходи наші,
Убивають нас самих,
Убивають рідних,
Для нас таких дорогих.
Чому нема законів для одних,
Коли ти зігрібаш останні гроши.
Вони похожі на сліпих,
Їм власні дорогі скарби.
Так ми ж усі є люди,
Ми любим і втрачаєм,
Ми помиляємося часто,
Буває й рідних забуваєм.
Але щоб через гороші убивати,
Щоб нищити через них життя.
Ні.Це не полюдськи,
Коли за монету убиваєш дитя.
Неполюдськи й тіло в ладу брати,
Не по волі власника його.
Із ним в свої ігри грати,
Щоб показати що ти власник усього
Але, лиш вчинком цим,
Ти покажеш ністільки ти слаб.
І що не в праві вибати,
Й системи цієї ти раб.
Бо тільки вільний,
Вибір має свій.
Він не відкого не залежний,
І без вагань прийме бій.
За свободу битись буде,
І начхати на своє життя.
Його лиш тривожить,
Як живе його сім'я.
Лиш тільки вільний,
За гроші душу не продає.
Не дасть долі інших загубити,
І з себе мученека невдає.
Ти вибір маєш,чи вільний ти - чи раб.
І я надіюсь яка б неприйшла година,
Ти ніколи не забудеш,
Що ти перш за все людина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507143
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.06.2014
автор: 333