3.
Що далі ще напишеш й створиш ти?
Бо я до себе все оте примірю,
Хоч є канва, та тяжко без мети,
Коли заснула мрія й навіть віра.
Коли держава дурить раз проз раз,
Коли життя нормальне не для нас.
А хлопці молоді ідуть під кулі,
І ми, чи то померлі, чи поснулі.
Але ніхто не буде нас жаліть,
Бо ти один за все відповідаєш,
Чи падаєш униз, а чи злітаєш,
Тому живи – не треба сльози лить.
Не треба клясти це життя прокляте –
Чи будеш ти у щасті, чи страждати.
4.
Чи будеш ти у щасті, чи страждати
Як був дитям, не знав іще про те.
Та там був рай, якщо тепер згадати,
Було те місце гарне і святе.
Була там мама, та уже нема,
Було там літо, та уже зима.
А час іде, хоч це й координата,
Та тільки з нею старість будеш мати.
І дивне відчуття - не доробив,
Не докохав, та й не допив бувало,
І взагалі, було всього так мало,
Неначебто по справжньому й не жив.
А що прийде, коли заглянеш в даль?
Чи буде радість, чи чека печаль?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507026
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.06.2014
автор: Мірошник Володимир