Матусю рідна, сльози Ти не лий,
Помер я гідно за Вкраїну милу,
Щоб для кохання знов цвіли сади.
Спасибі,що мене таким зростила.
Поранив серце знаю, я Твоє,
Багато тих сердець стікає кров’ю ,
Та в України серденько одне,
Його ми захищали із любов’ю.
Матусю люба, стрінемось колись
Де трублять Ангели,в небеснім ра́ю.
Прошу Тебе за мене помолись
Не треба сліз ,молитви я чекаю.
Ти знаєш,матінко,яка отут краса ,
Не має болю,не гудуть гармати ,
Такий малий хрест доленька дала.,
Тебе й з небес я буду захищати.
Матусю люба,хай синочок мій,
Для Тебе буде сином ,а не внуком
Ти поможи дружиноньці моїй ,
Його візьми до Себе на поруки.
Вже досить болю,досить марних сліз,
Не нарікай матусенько на долю,
Софія мудра на очах своїх
Дітей віддала на служіння Богу.
У своїм серці спомин збережи
Мого дитинства радісні хвилини,
Мого синочка ,любонько навчи
Любити рідну неньку Україну.
21.06.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506479
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.06.2014
автор: леся квіт