спеціально для Х. К.
у тебе ніколи не буде забагато взуття
щоб пройтися пасмами диму
рівнинами океанів вуглекислого газу
захаращених непотрібом і пластиковими пляшками -
вони побачать нашу старість
впади з неба тьмяною зіркою свого імені дощем назв
безсенсових і незабутніх
грай свою п"єсу розсипаючись розкладаючись -
коли свідомість наздожене мозок холодним вітром
завіси розкриють і зал виявиться пустим прокинувшись
ти знайдеш кольори сірими визирни у вікно -
наче хтось розсипав по пагорбах строкате сміття
місто тривожно поблискує склом під
кривавим порізом виднокраю -
у когось вітраж у когось порожня рама
а в тебе просто дірка в стіні у яку
зазирнула якось нахилившись ніч,
повна зірок і силуетів вхопись за її шлейф,
крига намерзла на повіках і море
розказувало все розламучись провалюючись,
розсипаючись скалками в обличчя
і тоді стало чорне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506452
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.06.2014
автор: Saturnatus