Неперевершена печаль
В моїй душі романс заграла.
Я механічно щось згадала:
Кімната. Квіти. І рояль.
Ти грав Шопена дивний вальс.
Букетом нот з клавіатури
Ти обіймав мою фігуру.
Співали ноти: «Вам. Про Вас».
Запам’ятала, як тоді
В твоїх очах горіли зорі
Такі природжено-прозорі…
Такі нещадно-молоді
Були з тобою… Припиніть,
Часи ті вже не повернути.
Та я, аби тебе почути,
Готова знову – в двадцять літ,
У ті ж шептання, ті ж вірші,
Ті ж помилки, відверто-щирі,
У ті ж молитви, те ж довір’я,
Що йде від серця, від душі...
Тож, сльози на очах, та хай
Звучить Шопен, як гімн коханню!
Моє нестримане бажання,
Пробач мені… І прощавай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=50644
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.12.2007
автор: slishu