Хто як хоче, так й сокоче,
Хто як може - грає,
Хто чим дише і що пише
Й куди закликає.
Один скаче, другий плаче,
Бо душу виймають.
Хто не ситий чи побитий
Бога проклинає.
Хто у полі чистім оре,
Чи лісами бродить,
Хто із Неньки та за море
Щастям колобродить.
Чужа душа - темний ліс
Часом вовком виє,
Мав зерно та не приніс,
То ж полову віє.
Скільки вовка не годуй,
До лісу вертає,
Один краде та грабує
Інший ще й вбиває.
Не засієш дно морськеє
Щоб заздрість напхати,
Як не зробиш по - людському
В своїй власній хаті.
Як сам таця і у праці
Не потіє спина,
Будеш мати лиш назирці
Ще й лиху годину.
…Оживає душа наша,
Серце пломеніє,
Хто бажає смачну кашу,
Той будує й сіє.
Коли сонце край віконця
Радо зустрічаєш,
В щасті не побачиш дОнця,
Собі й людям дбаєш.
Старі мудрість несуть людям,
Молоді - дерзання,
Правда й праведність повсюди -
Доля шле вітання.
18.06. 2014р., Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506327
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.06.2014
автор: БГІ