Крокує дівчина по мокрому асфальті,
Тримає жовту парасольку у руці...
Світленька... наче викупана в молоці,
Криштальна... мов мозаїка із смальти.
Мов янгол на Землі: легка, тендітна...
Волосся в'ється по тонких плечах,
Сором'язлива посмішка у неї на вустах,
Летить на зустріч, наче птаха перелітна...
Лиш з вигляду вона, мов всі дівчата,
Але, насправді, в серці - таємниця...
Тепер життя її - яскраве, мов зірниця,
І щастям світяться блакитні оченята.
А ще недавно в них була одна печаль,-
Важка хвороба зачинила її в клітку,
Тривожив, мучив біль... чекалося просвітку,
І серце виїдав і свій, і чужий жаль...
Та Бог їй дав безмежний океан терпіння,
Вона знайшла у собі море сили...
І, врешті, сонцем засіяли небосхили,
Цвітом надії зацвіли нові пагіння...
Вона уміє щиро цінувати кожну мить.
І мокрий дощ для неї - це роси краплини,
А град холодний - мов морські перлини,
Довкола - музикою світу все бринить...
І вітерець - цілує у рум'яні щоки,
І у калюжах - відображення небес...
Мале село - мов цілий Херсонес...
Наповнені упевненістю кроки...
Відомо цій красуні, що життя - це дар!
Це саме найдорожче, що ми маєм...
Здоров'я їй міцного побажаєм!
І щоб на плечі більш ніколи не лягав тягар!...
ХАЙ УСІМ ДІТЯМ СОНЦЕ СВІТИТЬ ОДНАКОВО!
20.06.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506305
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.06.2014
автор: Богданочка