Обійми порожнечу, зігріту твоїми легенями.
І тримай, наче вісь, вкруг якої пульсує Земля.
Чи соломину для порятунку, нанизану стелями
поверхівок -багато і світлом розрізнених лямп.
Обійми порожнечу. За нею - ні тіні, ні голосу.
І втопитись би в радість, а там глибини теж нема.
І рятує Тебе тоньша тонкості з волосу - волосу
згадка в вареві червня, що скоро остудить зима...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506206
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2014
автор: Маріанна Вдовиковська