Помовчимо, не треба зайвих слів.
Думки, як птахи, наші потаємні.
Вогонь вагань давно перегорів,
Залишив нам лиш смуги сажі темні.
Ми просто перехожі в цьому світі
На перехрестях стомлених доріг.
Розходимось, як промені в зеніті,
Й розтанемо, немов весняний сніг.
Помовчимо – і так все зрозуміло,
Екзамен часу витримали ми,
В сум’ятті серце болем защеміло,
Але ми залишилися людьми…
Не треба руку брати у свою,
Бо так ти все дізнаєшся про мене,
А нам з тобою бути у раю,
Де яблуко спокуси ще зелене...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2014
автор: Надія Гуржій