І.
Ділила на пальцях
Побачення на «після» і «до».
Просила: - «Зостанься,
Побудемо ще трохи удвох…»
Та ми самі звели стіну між нами
І вже не чутно слів.
Давай облишим ці самообмани
Серед забутих снів.
П-в:
І ця стіна прозора та глуха і німа:
Я тут один і ти там одна;
Терпіння чашу спито до дна
І «нас» вже нема.
Знаєш, я – готовий відпустити тебе,
Не буде вже ніяких «але».
Невдовзі, знаю, біль цей мине.
Прости й забудь мене.
ІІ.
Відбитком помади,
Мов кров»ю написала «прощай».
Лихого не згадуй,
Як добре нам було пам»ятай.
І мов зімкнулись наших рук долоні
Через холодне скло.
Стіни прощальний дотик – скронь до скроні
І в грудях запекло.
П-в:
І ця стіна прозора та глуха і німа:
Я тут один і ти там одна;
Терпіння чашу спито до дна
І «нас» вже нема.
Знаєш, я – готовий відпустити тебе,
Не буде вже ніяких «але».
Невдовзі, знаю, біль цей мине.
Прости й забудь мене.
П-в:
І ця стіна прозора та глуха і німа:
Я тут один і ти там одна;
Терпіння чашу спито до дна
І «нас» вже нема.
Знаєш, я – готовий відпустити тебе,
Не буде вже ніяких «але».
Невдовзі, знаю, біль цей мине.
Прости й забудь мене.
Ділила на пальцях
Побачення на «після» і «до».
Просила: - «Зостанься,
Побудемо ще трохи удвох…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506028
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2014
автор: Бойчук Роман