Буржуйку десь, дідусь шукає
Дрова збира, мовчить без слів.
Бо кізяків тепер немає
-Давно вселі нема корів.
Приходить час – не буде газу,
Кажуть Москва, закрила кран.
І мабуть знову цього разу,
Ще відгукнеться нам Майдан.
Ось, і добилися моменту,
Донбас судомиться від ран.
Що люд порадить президенту?
Чи дальший мир, а чи «Беслан»?
Не дипломат я, як Дещиця*,
І не розумний, як прем’єр.
Болить душа, чогось не спиться,
Жде Захід, Схід і люд завмер.
Там газ, а поряд смертні болі.
Які не випиті до дна.
Одним - сльоза та гіркість долі,
Другим - статистика одна.
Тож, нащо нам ті ріки крові
І мертві вулиці від ран?
Де свищуть кулі кольорові,
Де брат на брата - на таран.
Тож, кожен з нас хай пам’ятає:
- Не той, хто в битві переміг.
Не той, хто нищить та вбиває,
А хто війні тій - запобіг.
16.06.014
* Український дипломат – і.о. міністра закордонних справ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505702
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2014
автор: Сідий