Ведмедик пухнастий по небу ходив,
У сонечка меду для діток просив.
- На землю зійди, ген під липу стару,
Тобі я підсвічу,збирай нектару.
Коли ведмежа до землі долітало,
Рясними краплинками сонечка стало,
Бо він був не справжнім, отим ведмежам,
Хмаринкою дзеркальною була його душа.
15.06.14 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505396
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 15.06.2014
автор: леся квіт