[i]В далекому 1978 році моя майбутня третя дружина привела мене в неочікувану компанію і я там з голосу записав на російській мові Молитву невідомого автора. Нижче вона подається в моєму перекладі на українську мову.[/i]
Господи!
Я старію і скоро зроблюся старим.
Утримай мене від фатальної звички думати, що я повинен сказати обов'язково хоч щось по будь-якому поводу та в будь-якому випадку!
Зроби мене думаючим, але не нудним, корисним, але не владним!
При всеосяжному запасі моєї мудрості здається образливим не використовувати його повністю, але я хочу зберегти хоча б декілька друзів на кінець мого життя.
Збережи мій розум вільним від докладного викладення нескінчених деталей, дай мені крила досягти мети!
Запечатай мої губи для промов про хвороби та недуги!
Вони розростаються і любов повторно розповідати про них стає з роками все солодшою.
Я не наважуюсь просити милість не насолоджуватися розповідями про хвороби інших, але допоможи мені переносити їх терпляче!
Я не наважуюсь просити про покращення пам'яті, але тільки про людяність, яка зросте, коли з'ясується, що моя пам'ять зіштовхнулася з пам'яттю інших!
Надай мені блискучий урок того, що і мені трапляється помилятися!
Збережи мене розумно приємним!
Я не хочу бути святим - дехто з них є дуже тяжким для спільного життя, але і кислі люди - одна із вершин творіння Дідька.
Дай мені можливість бачити гарне у неочікуваному місці та неочікувані таланти і дай мені сили сказати їм про це!
Амінь!
К.
15.06.2014
"Автопортрет" 95 х 120; папір, простий олівець; 1991
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505296
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2014
автор: Левчишин Віктор