Де воно? Куди забрело?
це я зараз про щастя)
а ви хотіли про що?
в вас такого, напевне, іще не було..
щоб щастя раптово взяло і пішло..
чи вернеться коли-то?
не знаю, мабуть..
якщо інші його не візьмуть..
моє щастя – то ласий шматок…
кожен хоче собі скуштувати..
а воно ж то прийшло від зірок,
а його не так легко дістати..
я дістала.. та втратила швидко
цінувати не вміла – даремно
а тепер щастя знов захотіла,
але як же його я поверну?
коли знайдете десь на дорозі
моє щастя, то прошу – покличте..
бо ж чуже забирати – негоже..
бо чуже ж то нікому не личить..
Так, сиділа самотньо зозуля одна
і все думала про покинуте немовля…
Вона повернулась таки до гнізда,
але вже полетіло її пташеня..
Ох, матусі-зозулі, дитят не лишайте,
своя щастя під серденьком зберігайте,
бо покинути легко, та не просто вернути;
щастя може пропасти і навік вас забути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505246
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2014
автор: Яринка)