…так я, кохаючись у зорях синіх,
засліп неждано.
…тоді злягтися зажадав зі смертю
та проминув її, кохану.
…так я, вбиваючи довіру, цинік,
зневажив віру.
…тоді спивався з кругу довго, вперто,
та не навчився пить надміру.
…так я - Іуда, я - христопродавець
утік із дому.
…тоді блукав безпам'ятно, нетямно,
та не забув, не зміг… Притомно
спомя'ную се димне, це сіряве
блакитне трохи.
Оте знадливе, що до згуби тягне:
волошки й попіл, очі-волхви.
Переспів. Оригінал автор VAM десь заховав
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505197
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2014
автор: Еkатерина