Моя душа наповнена квітками,
Чи може теплим літом в тиху ніч?
Торкнеться небо спраглими устами
Нашепче слів - без меж і зусебіч...
Люблю стрічати спокій. Так приємно,
Коли туман обгорне й холодить.
Коли ще так спокійно й трохи щемно
Ранкове небо кутається в синь.
Коли ще люди сплять, а перші півні
Розколюють досвітню пелену.
Писати хочеться про все на світі,
Болить, як рана, тема про війну.
Здається вже давно бої минули,
Не віриться, що десь загинув син.
О, Боже! Обмини лихе Вкраїну,
Бо в когось він у світі є один.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505192
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.06.2014
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА