Душа пуста, мов в осенИ дерева ,
У серці холодно і сипле сніг ,
А ніч така блискучо - кришталева,
Мов щастя, що втікло з під моїх ніг.
Дивлюсь ,як сяйво місячне ,студене,
Зайшло у хату, сіло відпочить,
Не прошено ,тулилося до мене,
Любов моя, заледеніла, спить!
Як холодом знов розпалить багаття?
Такого ще ніколи не було!
Дай сонця промінь,віднови зачаття-
Верни кохання, що колись цвіло!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505153
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2014
автор: горлиця