Красивий, ясний обрій колихав мене,
Небо блакитне і поле жовто-зелене.
Так лагідно і тепло було з батьками
Радісно зростати з маминими казками.
Ми хороше, хоч і не в золоті жили
Та у кращу долю завжди вірили.
Скажіть, благаю, за що такая кара?
Куля пролетіла - перша й друга...
Світ заполола чорних круків зграя
І моїх рідненьких вже не має.
Ну ви скажіть, за що дитині та війна,
Чому померли тато й мати?
А він у світі залишивсь один сірома
І повільно скнидіє його душа?!
Кому потрібна та чорна війна,
Де нема переможців, бо страждають
Безліку й плем'я, люди ж помирають?
Чому діти втрачають любих батьків,
А матері ридають над трунами синів?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505081
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.06.2014
автор: Стратонік