Материнська молитва – За темою Володимира Артем’єва «Материнская молитва»

В  однім  краю  п’яниця  був  нікчемний,
Крадій  та  ледар  зовсім  знахабнілий  –
Його  матуся  днини  й  ночі  темні
Молилася  уклінно  скільки  сили.

Завжди  синок    матусю  брав  на  кпини  –
А  мама  лиш  на  Бога  сподівалась,
Хоч  пропивав  останню  копійчину  –
Але  йому  все  мамою  прощалось…

Одного  разу    луснуло  терпіння  –
І  тугою  вона  заголосила:
   «Намарно  все:  нема  йому  спасіння,
Молитися  не  маю  більше  сили!..»

А  в  сні  тяжкому  видиво  постало,
Що  Сатана  на  трон  свій  владний  сів
Та  все  кричить,  біснується  немало
І  гнівно  все  випитує  чортів:

«Чого  ще  й  досі  ходить  поміж  люди
Отой  злодюга  й  п’яниця  лихий?
Коли  душа  його    кипіти  буде?
Коли  вже  він  повіки  стане  мій?»

А  Сатані  говорять:  «Все  зробили  –
І  пекло  все  для  грішника  пала  –
Та  матері  молитва  має  сили,
Що  бережуть  від  темряви  і  зла…»

Раптово  чортеня    летить  маленьке,
«Ура!  –  кричить,  –  Ми  знов  перемогли:
Уже  слова  святі  не  каже  ненька  –
Тож  душу  злу  несімо  до  смоли!»

І  нечисть  вся  біжить  бігом,  сміється…
   А  мама    вже  не  спить  –  блага  уклінно:
-  Прости,  мій  Боже,  за  слабинку  серця!..
З  тих  пір  луна  молитва  ця  невпинно…







[i]Владимир  Артемьев
МАТЕРИНСКАЯ  МОЛИТВА

Жил  на  свете  пьяница  никчемный
Вор  и  лодырь  с  наглыми  глазами.
Мать  его  и  днем  и  ночью  темной
За  него  молилась  со  слезами.

Обижал  ее  сынок  частенько,
Но  она  на  Бога  уповала
Пропивал  последнюю  копейку
Мать  же  все  сносила  и  прощала.

Но  однажды  кончилось  терпенье
И  она  заплакала,  тоскуя:
-  Все  напрасно,  нет  ему  спасенья,
За  него  молиться  не  могу  я.

И  забывшись  сном  тяжелым,  видит:
Сатана  на  троне  восседает.
Он  кричит,  беснуется  в  обиде,
Демонов  сердито  вопрошает:

-Для  чего  скитается  по  свету
Алкоголик,  хулиган  и  вор?
Почему  кривую  душу  эту
Вы  не  принесли  мне  до  сих  пор?

-Уж  давно  готовы,-  отвечают,
Муки  ада  этому  злодею,
Но  молитва  матери  спасает,
Силы  тьмы  бессильны  перед  нею.

Вдруг  влетает  мелкий  бес  поспешно:
-Наконец-то!  Выигранна  битва!
Собирайтесь  за  душою  грешной,
Смолкла  материнская  молитва!

Стая  бесов  с  хохотом  умчалась.
Мать,  проснувшись,  на  колени  пала.
-Господи,  прости  мне  эту  слабость!
И  с  тех  пор  молитва  не  смолкала.

[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504652
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2014
автор: Grigory