Він пішов за тобою в твій край без дверей і без ві́кон,
Залишаючи осторонь щастя здобутий трофей.
І хоч важко побачити в то́бі було Еврідіку,
У коханні своєму поводився він як Орфей.
Пробачав він усе, мов терпінням запасся з Афона;
І тобі, мов Психеї, він радий дарити був світ.
Але ти на три чверті гуляла, немов Персефона,
А у кра́ю твоєму він морок ковтав як Аїд.
І він згадував щастя колишнє, що вже стало міфом,
Відкриваючи межі його лиш на тлі сновидінь... .
Тож буває так, друзі, що котимо камінь Сізіфа,
А в засліпленні навіть не бачим його ми падінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504564
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2014
автор: Oleg Kolibaba