Моя усмішка відображення кидає
В буденність днів із тріскотом вогню.
Провиною рум*янець на лиці палає
В очах, невинних , осуд утоплю.
Мені болить...Байдужості батіг
Удар, все нижче, нижче , вже плечей сягає.
Струну прощення доторкнуть не зміг,
Пропущений момент - віддаль не подолає.
В моїх долонях часточка душі,
Чужі гріхи й свої, можливо, не навмисні.
Так хочу доторкнутися до них,
Зроблю зусилля і кулак на вік затису.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504562
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2014
автор: Вразлива