Щонайбільше літр у рік.
Як справи у тому, як його...
Я мрію: лечу в Мозамбік
Та вітаю там чалого.
Він живий та привітний. Біс..
Щонаймешне - ситна вечеря.
Та живе собі без коліс,
Без дверей та вікон. Одна скеля.
Чорним берегом - каміння в каміння.
Одяг жіночий тремтить, слабкіший за вітер.
Я згадую потрохи своє вміння:
В ньому зверху дещо синя
Повітряна скриня.
Та потенційний лідер.
Але я вертаюсь у місто,
Що не знає ледачих настроїв.
Та залежно від напливу гостей
Випускає на вулиці пасторів.
Якнайбільше розумних поганих
Сподіваюсь, але зустрічаю.
Не відвертих чалих,
Не комічних сталих,
Що давно вже впали.
Запропонував би чаю,
Та хотять кави.
Якнайменше зусиль даремних.
Я хотів би як чалий, біс.
Але позачерговий келих...
Бенефіс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504537
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2014
автор: Алексей Янковский