Місяць придивився жахливо
крізь хмари ховаючи обличчя.
Самотність гойдає журливо,
гойдалки часу – розмежують життя .
Та доля затиснута в темряву
кайданами неминучості прикута.
Вівтарь журби чекає жертву,
та в келиху вино немов отрута.
О, сонця світло, ти коли заграеш ?
Розженеш поплічників печалі ?
Живими фарбами ти розмалюєш
гойдалки часу стануть різнокольорові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504518
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2014
автор: Ниро Вульф