Ти звик забирати усе, що захочеш
Моє тіло, мій розум, мою сутність, мене
Ти звик керувати, залишати натомість
Все забрав, що залишилось, а час наш спливе
Я усе віддала, те що мала і було
І тепер це багатство в твоїх вічних руках
Ти забрав всі світанки, і оте що забулось
Все вже зникло давно, та душа ще моя
Я тобі віддала - розум , тіло і волю
Володіння твої визнаю - все твоє
Та не дам я тобі мою душу торкнутись
Моє тіло бери - та душа лиш моє!
І ти можеш удосталь, моє тіло ласкати
Дізнаватись що хочеш із всіх моїх знань
Твоє право - ти можеш мене обіймати
Та душу мою - не смій, не чіпай!
Своє серце також, я не дам тобі в руки
Бо воно лиш моє - я його не віддам
І душа це священне, та єдина наука
Навідмінну від тебе - будь кому не продам
Хоч до пізньої ночі можеш думку гадати
І чекати коли я віддамся уся
І хоч скільки ти будеш, мою сутність ламати
Знай незмінне, одне
Серце й душу - не смій не чіпай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504369
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2014
автор: Vikki