[i]NN
Хто з нас не мріяв… про спільну подушку,
Про нерозлучність коханих сердець?..
Хоч не завжди потрапляє на мушку
Те, що шукає лукавий стрілець…
Спільна подушка – це хата читальня…
Гра в драмтеатрі і спів солов’я…
Бога напутливе, щире вітання:
Разом навіки – від А і до Я.
Спільна подушка – це біди і радість,
Все, що не стане, – ділиме на двох;
Спільна подушка – це труд, не парадність:
Твій, мила, видих, його, звісно, “вдох”.
Спільна подушка – це ваша родина,
Щасна, здорова, єдина сім’я…
Грізна нагряне, не дай Бог, година –
“Ми нерозлучні, кохана моя!”
З неї, злостивці, сміятись не можна:
По́стіль не вами, а Богом дана!
Хай її візьме достойниця кожна –
Й “спільність” по праву оцінить сама…
Спільна подушка – це приспана доля,
Рай неземний для коханих сердець,
В котрих нуртує свавільна сваволя –
Стати освідченими під вінець.
Спільно ж любіть її, – теплу й холодну, –
Майте таку, яку Бог вам дає…
Слів не кидайте пустих і голодних...
Тіштеся тим, що вона у вас є!
08.06.014[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503846
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.06.2014
автор: Олекса Удайко