Мамо, чого так рано

Мамі
Мамині  руки
Врятують  від  скуки,
І  вам  вгамують
Біль  від  розлуки.
Мамине  серце
Зігріє,  як  сонце,
Щастя  направить
В  ваше  віконце.
Мамине  слово,
Й  ніжная  мова,
Рани  загоїть,
Й  ти  вже  здорова.
Мамині  очі
Темної  ночі
Оберігають
Вас  від  невдачі.

******
Мамо,  чого  так  рано,
Пішли  від    нас  Ви  в  небеса?
Мамо,  навіщо  рану,
Нанесли  Ви    в  наші  серця?

Руки,  трудящі  руки,
 Я  пам’ятаю  в  мозолях.
Роки,  біль  від  розлуки,
І  моє  серце  у  сльозах.

Часто,  здавалось  часто,
Що  Ви  на  усмішку  скупі,
Ласка,  із  серця  ласка
Дітей  горнула  до  душі.

Пісня,  мамина  пісня,
Що  виділялась  із  юрби.
Ніжна,  така  душевна,
Душі  торкалася  завжди.

Пісня  ,  мамина  пісня,
 В  душі  лунає  до  цих  пір.
Тихне,  і  пташка  тихне,
Коли  почує  її  спів.

Мамо,  могли  б  Ви  з  нами
Радіти  внуками  й  дітьми.
Але,  серед  хмаринок,
Шукають  очі  Вас  завжди.

Плине,  час  швидко  плине
І  не  буває  вороття.
Не  допускала  –  мама  покине,
Піде  назавжди  з  мого  життя.

 Діти,  шануйте  маму,
Поки  живе  ще  на  землі.
Діти,  ідіть  до  мами,
Зігрійте  душу  її  й  собі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503739
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2014
автор: LaraS