Вітер розірвав мою хустинку,
Я її так довго вишивала.
Я пошию ще собі торбинку,
Щоб прохання в неї я складала.
Поможу я Янголам маленьким,
Бо у них роботи аж до ранку.
Та хіба літати їм одненьким?
Ось сидять на дерев'янім ґанку.
Тільки мої крильцята зносились,
А нові слабі як той метелик.
Руки склали дітки і молились.
Прилетів малесенький Янгелик.
Затулив крильцятками дитину.
По голівці гладить і голубить.
Господи,нехай в оцю хвилину
На землі засмучених не буде.
Хай не плаче матір і бабуся,
Хай здорові будуть всі малята.
Татусі,дідусі...Я молюся...
Помоліться всі.Я обійняти
Хочу всіх...І пригорнути міцно!
Хай у сні всміхаються всі люди...
Я літала ввечері над містом.
І я знаю,що все так і буде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503675
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2014
автор: Відочка Вансель