І коли одне з їхніх тіл жадатиме глибини,
А сув’язь між ними стане тихою мов очерет,
Коли в цьому стані дико зґвалтованих власним
Коханням вона попросить у тебе води,
Перелий в неї подихом Ніл,
Відай їй усю вологу свого механічного
Серця,
Усю росу своїх цокольних поверхів,
Усю щемкість суничних ягід і терпкий
Нектар полинових стебел,
Віддай їй кожен міліметр своєї
Шкіри, і кожен день свого
Марного математично прорахованого
Життя.
Жінки вагітніють двічі.
Вдруге від чоловіка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503447
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин