Вели тебе матуся з татусем
За ручки з квітами, немов учора.
Туди, куди хотів ти над усе -
До храму Знань - до Школи...
Сьогодні перед нами - красень
В парадному костюмі, сніжить сорочка біла...
Ти ростом татка обігнав - стрункий, мов ясен,
Троянди зрошує слізьми матуся мила...
Це сльози радощів біжать,
Їх стримати несила,
Бо роки швидко так плинуть,
Якого вже орла зростили...
Мав честь останній дзвоник дати
По колу несучи Дюймовочку-школярку.
Останній день у школі ти і тато й мати
Тут поряд і вона від дотику якої жарко...
Заключний день між школою
Й життям дорослим, самостійним.
Залишиться поріг між хатою
Й новим життям, як вирій вільний...
Які дороги ждуть - сказати важко.
Все чітко, ясно з вчителем було
Ці одинадцять літ, що пропливли, мов казка.
Останній бал, схід сонця, щем душі, немов вино...
Прощайте! Школо, друзі, вчителі!
Де б не були і скільки б не жили,
Навіки в серці лишаться вони,
Як символи Любові, Віри і Надії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503410
Рубрика: Присвячення
дата надходження 05.06.2014
автор: Недзельська