Не ловлю на собі твої погляди
І крізь пальці зворушливі подихи.
Всі листи, що не були надіслані
Залишились тобі. Непрочитані...
Проганяю тепер твої дотики,
Та для мене вони як наркотики.
Розчиняюсь в тобі, як в тумані,
Так, як губиться дощ в океані.
Бачиш, ніч наді мною схилилася,
Коли я лиш про тебе молилася.
І твоїх лишень прагнула поглядів,
І жахалась від них як від опіків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503095
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.06.2014
автор: Otmyna Oknezhka