[u]
(п’єса-пародія)[/u]
[b]Дійові особи та виконавці:[/b]
[b]Ваня[/b] –[i] підступний зрадливець, лисіючий підприємець-початківець,трохи нижче середнього класу і зросту.
[/i]
[b]Сержант[/b] –[i] високий, худий пожадливий міліціонер, хоча і тямовитий.
[/i]
[b]Євлампій[/b] –[i] статечний, гладкий, але з біса розважливий піп-облудник.[/i]
[b]Сан Санич[/b] – [i]голодний очкарик, нещасний «бюджетник» з вимираючої касти інтелігентів розумової праці.[/i]
[b]Поодинокі перехожі [/b]– [i]заклопотані і забамбулені «пересічні» громадяни (артисти вимерлих театрів, масовка).[/i]
Декорації намагаються зобразити невелику площу міста, викладену бруківкою, обрамлену фасадами будинків, бузувірськи понівечених вивісками на кшталт: «Гарячі Хот-Доги», Маркет «Продукти», Міні-маркет «Свіжі продукти», Супер-мега-маркет секонд-хенда «Гламур», АППБ - «Фобос», ПП «Фотос», ДП «Плаза», СП «Ментор», Магазин «Кентавр», ТОВ «Інтим», ЗАТ «Екстрим», ВАТ «Аннус», СК «Фест», Фірма «Бест» і тому подібна нісенітниця.
---------------------
[u]Перший акт[/u]
[i]Туди-сюди снують Поодинокі перехожі, яких з кожною хвилиною стає все більше. Один з них зупиняється поряд з суфлерською будкою і повертається до глядачів зі зморшкою заклопотаності на переніссі. Це Ваня.[/i]
[b]Ваня[/b]
Вже й ранок! Що його збрехать дружині,
чому я вдома знов не ночував!?
[i]( Стурбовано чухає потилицю. Мимо проходить міліціонер у формі.)[/i]
Послухайте, товаришу сержанте!
Чи не могли б мені допомогти?
[b]Сержант[/b]
Що трапилось? Розказуйте, давайте!
[i](В руках сержанта з’являється гумова ковінька-демократизатор.)[/i]
Та пам’ятайте лиш, все висловлене вами
я можу обернути проти вас!
[b]Ваня[/b] [i](дещо розгублено) [/i]
Могли б мені ви довідку надати,
що, буцімто, сидів я в КеПеЗе
всю ніч минулу, а може і майбутню?
[b] Сержант [/b] [i](насторожено)[/i]
А це для чого вам?
[b]Ваня[/b] [i](щиро)[/i]
Дружині покажу!
[b] Сержант[/b] [i](поступово в’їжджаючи в тему)[/i]
Так, розумію! Ви були в коханки
й затрималися в неї на всю ніч!
[b]Ваня[/b] [i](захоплено)[/i]
Все вірно! Там такі розкішні форми!
Про все на світі з нею я забув…
[b] Сержант [/b][i](суворіючи)[/i]
Хай так! Вас розумію, як мужчина.
Але я теж у формі! Міліцейській! При погонах!
Збрехать для мене – це утратить честь!
[b]Ваня [/b][i](демагогічно)[/i]
Всі брешуть, бо брехня велика сила –
політ фантазії і думки розвива’!
А щоби ви не сумнівались більше,
за допомогу я сто баксів заплачу!
[b]Сержант[/b] [i](зацікавлено)[/i]
Допомогти людині завжди радий.
Тим більш, якщо й подякують за це!
Кажіть мені, що треба написати.
Я напишу – зі штампом маю бланк.
[i](Сержант пише довідку, отримує сто доларів, не забувши помацати президента Бенджаміна Франкліна за піджак)
[/i]
----------------
[u]Другий акт[/u]
[b]Сержант[/b][i] (натхненно-піднесено звертається до залу)[/i]
Як бачу гроші я, то збуджуюся дуже.
В них сила і краса, повага і любов.
Це та пружина, що все кругом заводить!
[i](та враз похмурніючи)[/i]
Та чи засну спокійно я тепер?
Чи совість в мені чистою зосталась,
і чи мундир свій міліцейський не сплямив?
[i](Мимо проходить священик, який щойно перебіг дорогу в недозволеному місці, підібравши руками поли парадної ряси.)[/i]
Спитаю у святого чоловіка –
по роду служби щось про совість має знать.
[i](направився до священика)[/i]
Панотче! На хвилинку можна вас?
[b]Євлампій[/b] [i](розгублено, ніяковіючи)[/i]
Пробачте, мабуть, мене біс попутав –
дорогу перебіг… В чім щиро каюсь!
[b]Сержант[/b][i] (шанобливо, як до духовного наставника)[/i]
Та Бог з ним, отче, я ж не із ДАІ!
Що Вас зустрів, я дуже радий –
хотів просить духовної поради.
[b]Євлампій[/b][i] (підбадьорився, випнув живіт)[/i]
Я пастир душ не тільки в церкві,
тож істинність путі хоч де вкажу!
[b]Сержант[/b] [i](з печаттю глибокої задуми на обличчі)[/i]
Слабкий наш розум і не все він знати може.
Чогось не знаєш – тоді сумніви беруть.
Звернувсь по допомогу перехожий,
щоб ближнього поміг я обмануть…
[b]Євлампій [/b][i](напутливо, як на проповіді)[/i]
Обман буває різним: для наживи,
чи товариський розіграш, як жарт,
чи як військова тактика, чи хитрість,
чи лікувальна лікарська брехня.
[b]Сержант[/b] [i](з відчуттям виконаного обов’язку)[/i]
Моя брехня, мабуть, була святою –
сімейний спокій допоможе зберегти.
Тепер я задоволений собою,
і з чистим серцем можу далі йти.
[i](Іде)[/i]
--------------------
[u]Третій акт[/u]
[b]Євлампій [/b][i](погладжує черево в сумніві)[/i]
Чи все, що треба я сказав міліціянту?
Чи я не лицемірив, як усі?
Свої думки у мене теж бувають.
Гадаю, що брехня – то є брехня,
і як би різно форми не мінялись,
єдиним залишається в них зміст.
[i](В цей момент на Євлампія налітає випадковий перехожий - Сан Санич. Він вибачається, поклавши руку на серце.)[/i]
[b]Сан Санич[/b]
Пробачте, батюшка, що вас я не помітив!
[b]Євлампій[/b] [i](ображено)[/i]
Комплекція моя помітна всім завжди!
[b]Сан Санич[/b][i] (виправдовуючись)[/i]
То просто я задумавсь про велике,
бо тільки у своїх думкАх я щось.
Тому, на мить від суєти звільнився.
[b]Євлампій[/b][i] (всепрощаючи)[/i]
Тож ці думки у вашій голові
ще більші ніж моя фігура.
[b]Сан Санич [/b][i]( в задумі)[/i]
Що все на світі плинне мислив я,
постійною лишається лиш дурість.
[b]Євлампій[/b][i] (зовсім примирливо)[/i]
Я майже про те сАме міркував.
Одна нас думка мов магнітом притягла.
Голів собі ледь не порозбивали.
[b]Сан Санич[/b] (дружньо)
Таке буває – відкриття приходять
у декілька голів водно́час.
[b]Євлампій[/b] [i](інтригуючи)[/i]
Насправді, в чому істина всі знають.
[b]Сан Санич [/b][i](з гіркотою)[/i]
Кому потрібна істина, якщо
прямої вигоди нема від неї.
[b]Євлампій[/b] [i](повчально)[/i]
Живем, допоки істина в Житті.
Це означає – істина в Любові.
[b]Сан Санич [/b][i](з притлумленою образою)[/i]
Кого любить! Душа вся в шрамах!
Та ще й зарплата в мене – ну, така маленька.
[i](Сам собі)[/i]
Живем допоки їжа в животі.
[b]Євлампій [/b][i](напучуючи)[/i]
Любити треба все кругом і всіх,
і слухати таких як я – розумних.
[b]Сан Санич [/b][i](відчайдушно)[/i]
Я слухати готовий будь-кого.
хто скаже де я зміг би заробити.
[b]Євлампій [/b][i](щедро)[/i]
Чи не хотіли б стати на стезю
служіння Господу і праведної віри.
[b]Сан Санич[/b] [i](комплексуючи)[/i]
Релігія – хвороби різновид,
а на хворобах заробляти аморально.
[b]Євлампій [/b][i](поблажливо)[/i]
Хто сумнівається у існування Бога –
вважай, що в нього майже вже повірив.
[b]Сан Санич[/b][i] (розпачливо)[/i]
Говорим наче ми на різних мовах.
Хотів я висловити те, що наболіло.
[b]Євлампій [/b][i](впевнено)[/i]
Тому потрібно знать що говорити.
У серце має влучить слово – Логос.
[b]Сан Санич[/b][i] (дратуючись)[/i]
Найрозумніше, сказане розлого,
злякає, або викличе нудоту.
[b]Євлампій [/b][i](поблажливо)[/i]
Так, справді, дурість балакуча
багато гірше мовчазної глупоти.
[i](Подають один одному руку, прощаючись)[/i]
[b]Сан Санич[/b]
Приємно було з вами спілкуватись.
[b]Євлампій[/b]
Мені із вами також навзаєм.
[i](Розходяться в різні сторони)[/i]
---------------------
[u]Четвертий акт[/u]
[i](Пройшовши декілька кроків Сан Санич зустрічає і радо вітає старого знайомого Ваню.)[/i]
[b]Сан Санич[/b]
Вітаю! Щось давно тебе не бачив!
[b]Ваня [/b][i](привітно)[/i]
І не кажи! Кручуся все – діла́!
[b]Сан Санич[/b] [i](по-дружньому)[/i]
Ти все зростаєш, кажуть, збільшилися статки.
А от духовно ти величнішим стаєш?
[b]Ваня [/b][i](по-братерськи)[/i]
Душевна велич вже нікому не потрібна.
А справжня велич – влада над людьми!
[b]Сан Санич [/b][i](без заздрості)[/i]
Над ким же ти тепер володарюєш?
[b]Ваня[/b] [i](без пихи)[/i]
На фірмі в мене гурт красунь-жінок.
Я як бджола, що в квітнику літає.
[b]Сан Санич[/b] [i](заздрістно)[/i]
Опилюєш усі ті квіточки?
[b]Ваня[/b] [i](пихато)[/i]
Так, не без того. От якраз сьогодні
в розкішної троянди ночував.
А для дружини у міліціянта
виправдувальну довідку узяв.
[b]Сан Санич[/b] [i](філософськи)[/i]
І втрата іноді, що-небудь нам дає.
А іноді набуте лише шкодить.
[b]Ваня[/b][i] (житейськи)[/i]
Я міру знаю. В цьому моя мудрість!
До речі, друже, зміг би ти мене
порятувати в справі цій квітковій?
[b]Сан Санич [/b][i](дивуючись)[/i]
У тебе все складається і так.
Чим я, невдаха, порятую бізнесмена.
[b]Ваня[/b] (роз’яснюючи)
Скажу дружині ніби в тебе гостював,
бо довідка з «мусарні» – це вже зовсім.
[b]Сан Санич[/b] [i](притлумлюючи комплекси порядності-чесності)[/i]
Що ж, друже, виручу тебе.
Хай буде це бджолина солідарність.
[b]Ваня[/b] [i](радісно)[/i]
То з мене могорич - коньяк «Наполеон»!
[u]Завіса[/u]
--------
20.04.2004
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503080
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 03.06.2014
автор: Віктор Ох