У часи сірих злив і холодного хмарного неба
Тисячі кілометрів між нами повстали стіною.
І я знаю, таке в нас життя, і, просто, так треба...
Але смуток, мов зграя ворон, кружля наді мною.
Всюди холодно... у яких би кутках не ховалась.
Неспокійно в душі, десь блукає її половина.
Бо твОя любов водоспадом у серце вливалась...
Думками протоптана мною до тебе стежина.
Я поруч з тобою крокую невидимо кожного дня.
Ти не бачиш мене, бо це за межею реального.
Випиваю бажання торкнутись до тебе до дна,
І зціловую ніжність губів твого тіла астрального...
У часи цього хаосу, і шквальних холодних вітрів
Так бракує тепла твоїх рідних коханих очей.
Відчуваєш, я знаю, ти навіть без зайвих слів,
Як чАсом тривожить самотність безсонних ночей.
31.05.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502476
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2014
автор: Богданочка