Розгублений дивуєшся покірно:
- Невже це наш, слов’янський щирий рід?!
Віки ми вірі, служили божій вірно
І не творили, тих великих бід.
Тепер нас вчать, хоч тут не до науки
Ось-ось урветься Віра і терпець.
І ми не знаємо, що треба брати в руки,
Чи ніж, чи кулемет, чи олівець?
31.05.2014р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502384
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2014
автор: Сідий