А літ лишилося так мало,
І ті невпинно так летять,
Зозуля все порахувала,
Не хоче більше рахувать.
Не мав я ордену героя
І жив, як люди, для добра,
Не відзначивсь на полі бою,
Бо був тоді лише шпана.
А думалось колись, гадалось:
Життю ні краю, ні кінця,
Але чомусь цього не сталось -
Це лише мрійна пустота.
Тепер вже старості делема:
На світі жив я чи й не жив?
Гордився працею своєю
На горизонті зрілих нив.
Чи це в казках лише буває,
Чи у небесному раю,
Де люди вічно проживають,
Зберігши молодість свою.
Тепер за нас працюють діти -
В онуків юність ще буя,
Допомагають нам робити -
Така життєва течія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502305
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2014
автор: Анатолій Сулим