Бігцем збирались хмари на грозу,
зчорнілося зіницями черешень.
Мені здалося - йду за ту межу,
де бачиться безмежжя в дні прийдешнім.
Той розмах крил! Таких, мабуть, нема,
мені був недосяжним для покори.
Стояла тиша і була німа
і німота підживлювала корінь.
Брунатним соком ягоди взялись,
укрив їх листям вітер-халамидник,
достиглі, що тягнулися увись
зриває місяць у сорочку спідню.
Солодке мрево до грудей горну
Твоїх очей зіниці як черешні.
Додала відстань холоду вогню,
а час невтомно свої іскри креше.
[img]http://www.nastol.com.ua/large/201303/43606.jpg[/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502243
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2014
автор: Окрилена