Буває мить, як все зникає –
Бажання наші й почуття;
Усе у полум’ї згорає
Й несеться димом навмання.
+++
Здається нам – кінець вже близько,
Душа розірвана в клаптя́.
І наче не впадемо низько,
Та вже немає вороття.
+++
Нема бажання далі жити,
Нема бажання далі йти;
Усе лиш хочеться розбити,
В вогні пекельному спалити.
+++
Аби не було більше сліду,
Ні попелу, ні жару, ні тепла.
Щоб розпрямити свої крила
Й втекти туди, де вас нема.
8:55
29.05.2014р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502073
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 29.05.2014
автор: Володимир Біленький