Гроза має здатність змивати ейфорію думок у воронку потоку світів,
випаровуватись туманом сивої давнини і відроджуватись крапелькою
у насінні нового первозданного.
Блискавка запалює факел простору,нагадує що ми не одні,самоспалює
емоції повсякдення,відображає миті непізнаного.Виконує кармічні фотознімки
землі і реально фіксує фізичною розправою над живим.Одних лякає,інших приваблює бездоганістю розрядів.Особлива металіка додає палітри створеної невидимою силою і сприйнятя взірця-ока,що реагує на світлову мозаїку гри стихії.
Грім.як ехо колісниць,що котяться між окопів хмар,перегортаючи сторінки минулого.Служить акустичним відгуком Всесвіту,що час від часу пробуджує нас у поєднанні нашої ментальності з стихіями.
Вітер в зговорі з стихіями.Він чемпіон любязності дерев і їхньої непокори.Своїми довгополими обіймами розчісує дощові парчі.Веде перемову з світами,доносить перегуки крапель,які з"єднують живе в один потік життєдайної сили природи.
Ніч,яка відкрила завіконну панораму,змилась грозою,перегорнулась колісницями грому,сховалась у блискавичні тріщини потужньої свідомості.
Надсадний Дух озону збалансував ейфорію думок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502003
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.05.2014
автор: Плискас Нина