Сторінки одного життя/Проза. Частина 34/

Любов  без  правил..  
         Відстань  і  довіра..  
Любов  без  правил..  
         Істина  вогню..  
Любов  без  правил..  
         Чоловіча  сила..  
Скрегет  зубів..  
         ЦЕ  ЛОМКА..  
         ЦЕ  МОГИЛА..  
         ЦЕ  СТЕПІНЬ..  
         ЦЕ  СКРІЗЬ  СТОГІН  
Я  помру.....без  тебе  
Без  очей  твоїх  -  Безкрила  
Беззахисна,  безпомічна  
         ЛЮБЛЮ  
Любов  Любов  ......  
Ну  що  ти  наробила?  
Без  правил...  
Без  придирок...
Аж  до  дирок...  
У  МОЗОК  ТВІЙ  
БЕЗ  КИСНЮ  
АЖ  ДО  П*ЯНУ..  
Діано!  Моя  квіточка  ДУРМАНОМ...  
для  тебе  ,  моє  серце  -  бережу...  

                         /Орест  Г/  


як  тепло  у  домі,  дві  чашки)  дві  миски,  два  стільці,  одне  ліжко)  диван  Орест  викинув,учора.  Учора  ми  купили  величезне  ліжко  з  залізними  кружальцями,  я  хтіла  ліжко  у  готичному  стилі,  та  він  не  сприйняв  моє  бажання  до  уваги,  сказав,  що  всі  предмети,  які  мають  загострення  можуть  нести  колючу  енергетику.Навіщо  нам  у  однокімнатній  квартирі  гострі  кути?  а  от  кружальця)  з  кружальцями  краще.  
А,  знаєш,  Валю,  з  кружальцями  і  справді  краще.  Сьогодні  я  не  пішла  на  роботу,  все  як  у  тому  фільмі-Проспала)  и  так  виглядеть  я  буду  всегда!!!  Ага,  я  бачила  себе  сьогодні  у  дзеркалі,  очі  сяють,  ноги  болять,  руки  не  варять  їсти.  А  для  чого?  Орест  не  телефонує..Він  там,  сьогодні  я  зроблю  йому  сюрпрайз,  оце  допишу  тобі  листа  і  поїду  до  нього,  уявляю  як  він  зрадіє)  вранці  він  мені  сказав,  щоб  я  чекала  його  вдома)  от  тільки  ми  не  уточнили  де  це..  те  вдома)  
А  вдома............Вдома  це  там,  де  тобі  добре.  Пробач,  я  на  хвильку,  хтось  дзвонить  у  двері,  може  мені  повезе  і  я  не  попрусь  у  той  ліс)))  



П*ять  хвилин,  п*ять  хвилин  пояснювати  людині,  що  я  не  бачила  її  чоловіка.  Наглі  бувають  такі  сусіди,  я  їй  кажу,  що  я  відпочиваю  і  не  наю  де  її  чоловік,  а  вона  мені-  я  якось  пропустила,  коли  ви  прийшли  з  роботи)))  да,  Валічко,  я  раніш  оце  думала  чому  люди  будують  загорожу  на  фундаменті,  вже  не  дивуюсь,хоча,  он  під  моїми  вікнами  живе  сім*я  у  приватному  будинку  і  всі  тридцять  вісім  вікон  виглядають  чоловіка  з  роботи,  у  лісі  такого  нема..  Знову  звонить,йо,  ма,  йо,  чекай...  
       Три  хвилини  втрачено,  треба  було  їй  відразу  показати  ті  кружальця,  який  недовірливий  цей  жіночий  рід)  
і  наглий,  просто  наглючий,  осмілилась  запитати  чим  я  займаюсь  вночі.  Я  сказала  їй,  що  я  повія,  працюю  вночі,  вдень  відпочиваю,  чоловіка  не  бачила,  не  повірила-  але  скоса  глядючи  вийшла  і  навіть  не  попросила  пробачення.  
   О,  боже!  Знову  дзвонить)  
Одна  хвилина,  це  її  кавалєро,  на  його  місці  я  би  теж  зникала)  мати  таку  недовірливу  особу  під  боком.  Вибачився  за  неї.  
Нарешті  про  справи.  Валю,  я  могла  би  з  тобою  говорити  і  бачити  твою  посмішку,  могла  би  дивитись  і  радіти  за  твоїх  діток,  але  мені  так  зручніше,  ти  вибачай,  вибачай,  що  я  завжди  не  в  ефірі.  Мені  так  зручніш.  Так  я  можу  зібрати  свої  думки  до  купи,  можу  поговорити  з  тобою  про  важливі  речі,  наприклад,  про  щось  сокровенне,  а  може  про  любов.  Ти  скажи  своєму  чоловіку,  щоб  теж  не  купував  загострених  речей,  навіщо  вони  тобі?  Я  така  стала  як  вітер,  як  та  роза  вітрів,  ось  хвильку  тому  летіла  до  нього  на  крилах  любові,  а  ще  трохи  і  можу  передумати,  можу  в  чомусь  засумніватись,  чи  додумати,  що  може  йому  там  і  без  мене  добре,  або,  що  йому  треба  відпочити,  чи  побути  на  самоті,  що  в  кінець  кінців  це  він  має  летіти  до  мене.  Таке  може  бути,  моя  рідненька.  
А  як  закрию  очі,  цілую  його  цілую,  безконтрольно  млію  в  його  обіймах,  горить  все  всередині,  і  ноги,  ноги  вище  колін  не  дають  спокійно  жити,  все  хочу  його  і  хочу..  
Валю,  пока,  я  все  ж  таки,  поїду,  може  він  там...  голодний.  


Дякую,  Тобі  і  Богу,  за  що?  За  те,  що  ви  у  мене  є...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501889
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2014
автор: Ольга Ратинська