Мій друг, велосипед, мене несе додому
ДорОгою із пОля, з зеленою травою...
Поскрипують колеса на другові старому,
Букет ромашок гарних везу я із собою.
Після грози в повітрі - лиш свіжа прохолода,
І вітерець так лагідно з волоссям заграває.
Помчала разом з хмарами у далечінь негода,
А тут після дощу все мирно спочиває.
Довкола так красиво, що слів не підібрати
ПолЯ рідні безкраї, і море-море квітів...
Земля зуміла ними себе до смАку вбрати.
Нема краси такої в великім цілім світі!
Дерева зеленіються у величі могутній,
І вітами показують мені додому шлях.
І жабки десь співають в водичці каламутній,
Підспівує у кронах невидимо їм птах.
РокИ кує зозуля, сховавшись у гніздечку.
А я , мов та дитина, завзято їх рахую.
І тЕпло так, і любо на моєму сердечку...
Бо дихання землі у ріднім краю чую.
А хмари, як вершки, в блакитнім океані,
Пливуть сюди тихенько з чарівних рук Карпат...
За цю красу погинули герої на Майдані,
А нам земля дорожчою зробилась у стократ.
Вони хотіли кращою зробити Батьківщину,
Бажали вільно дихати у свОїй стороні.
І місяцІ летять, а люди дальше гинуть.
Уже не на Майдані... А просто на війні...
ЗЕмле моя рідная!.. відповідь в тобІ.
Що родюча й гарна ти, видно із далЕка.
Кожен ласий відірвати хоч шматок собІ...
...Упустити вОрона, прогнавши лелеку...
Земле моя рідная!.. а я ж бо не знала,
Як буває страшно втратити свій дім.
Земле моя, земле... горя ти зазнала...
Гинуть твої діти в віці молодім...
Краю мій чудовий, ти встаєш з колін.
Але як же ж боляче людям у цей час...
За свободу - життя юні ставляться на кін.
І в цю мить, можливо, чиїсь погляд згас...
...Повертаюся додому, роздуми тривожать.
А довкола - так прекрасно! Гори і поля...
Погляд мій похмурий вони приворожать,
Як тебе люблю я, квітуча Земля...
28.05.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501874
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 28.05.2014
автор: Богданочка