Під сонцем теплим вересневим
Вминаючи за дві щоки,
Ведуть неквапливу розмову
Смугасті два бурундуки.
Спитав один:
-Аби ж оце знаття...
Скажи,мій друже, в чому сенс життя?
Потилицю почухав другий бурундук:
-Згадай, торік було в нас стільки мук!
Ліси й степи від засухи горіли,
Голодні лиси рискали, бродили.
Як білка в колесі всю осінь й зиму ми крутились,
А ласі нам горішки тільки снились.
Не сенс, а воду й їжу ми шукали.
Значить він був той сенс у нас,а ми й не знали.
Сьогодні ж, подивись яке життя!
Від важкого зерна аж хилиться віття.
Й запаси всі на зиму вже зробили,
А «сенс» шукаєм - значить десь його згубили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501761
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.05.2014
автор: TatyanaMir