Примарою ходить ночами кохання
Густим кладовищем старих почуттів,
Із першим промінням нового світання
Зникає в одному із інших світів.
Лиш спогад ранковий про здійснені мандри
Залишиться в пам'яті тим дивним сном,
Що може зрівнятись з пророцтвом Касандри,
Чи першим сп'янінням солодким вином.
Щоб суть зрозуміти потрібен глосарій
Тих знаків, що сонце подало з-за гір.
І денні події відтворять сценарій,
Що місяць писав із підказками зір.
Навіяна вітром метнеться примара,
Неначе літак в небі надзвуковий,
Знов сонце покаже насуплена хмара -
З ним з'явиться образ реальний, людський.
Тоді зрозумієш нічне провидіння,
Зустрівши кохання нове віч-на-віч
Сердець унісонно-квапливе тремтіння
Засвідчить в хмарині захована ніч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501760
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2014
автор: Олександр Яворський