Самітній човен, два весла
І я - один, вода довкола.
Буяла молодість – пройшла -
І вже не вернеться ніколи.
Все слабше чути стук сердець
І аромат втрачають квіти.
Все ближче, ближче той кінець,
Де рідше випаде радіти.
Ночами меркне сяйво зір,
Нестримно вужчає дорога
І вже не манять шпилі гір
Зробити схід, побачить Бога.
З’їдає прикрість, давить сум,
Безсилля знак з’явивсь на крилах,
І більш не б’є у груди струм,
І не тече вогонь по жилах.
Нажаль, космічне і земне
Не підуть більш в жагучий танок.
Так, як колись, не зазирне
Після кохання в вічі ранок.
Не зустрічати більш гостей,
На щастя не знайти підкови,
Не полетить мій соловей
Піснями славити діброви.
Самітній човен, два весла
І я - один, вода довкола.
Буяла молодість – пройшла -
І вже не вернеться ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501587
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.05.2014
автор: Івашина В.І. 2