Не раз доводилося чути,
Як мову нашу зневажають.
Сусіди східні і манкурти
За меншосортну її мають.
Мовляв, сільська і несучасна.
А розвиватися давали?
Їй на уста колодку часто
І дріт колючий накладали.
Та рідна мова не згубилась,
Не вицвіла і не погасла.
З любові іскри розгорілась,
Немов весна, розквітла рясно.
Щоденно на новій сторінці.
Бринить, немов дзвінке джерельце.
Її кохаймо, українці.
Відкриймо їй гостинно серце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501487
Рубрика: Присвячення
дата надходження 27.05.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)