Сидить дівча – таке сумне.
Урок повз неї пролітає.
Учителька її питає:
- Чом хмарою твоє лице?
- Про татка думаю весь час.
Його до армії забрали.
Ми із сестрою не пускали.
Та він сказав: «Такий наказ!»
Щодень за батька я молюсь,
На одяг виклала ікони.
Цілую фото у альбомі.
До подушки його тулюсь.
Татусь вернеться. Мама жде.
І ми з сестричкою малою.
Хай навіть кинеться до бою.
Бог його, вірю, збереже!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501431
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.05.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)