Говорять люди! Та нехай говорять.
Їм жити нічим, от вони й розводять.
Плітки погані, слухи без підстави.
Інтриги скрізь й не помічають самі,
Як їх життя давно нікчемним стало.
Живете мною? Та живіть , будь ласка.
З ким зустрічаюсь і кого люблю?
З ким так гуляю, коли й скільки п’ю.
Що було вчора і що буде завтра.
Кого ненавиджу і з ким я зараз сплю?
Де я буваю ?З ким ще я дружу?
Як одягаюсь і де гроші я беру?
Ви знаєте звичайно ліпше мене!
У вас локатори що ловлять слово
І переводять все й отримують брудну полову.
Вам так цікаво порпатись в чужій білизні.
Робити доводи, чорнити і за спиною ганьбити.
А в вічі ? Ніц! У вічі лиш вітання.
Фальшиві посмішки, нікчемні возхваляння.
Говорять люди? Та нехай говорять!
Як нічим жити їм ,то хай собі «глаголять».
Фальшивий світ. Фальшиві люди стали.
За масками сховалися , а там й себе зховали.
Нікчемне бидло і безлике стадо.
Ви втрачені вже всі.
Життя ви вже програли.
Живеш життям чужим?
А як твоє пройшло не знаєш.
Воно пролилось, утікло, пропало,
Без сліду й спомину між пальців ,
як пісок у часу плин упало.
Живеш життям чужим?
Живи-живи! Хай так то.
Чорни людей! Лий бруд на друзів!
Плітки ,інтриги, лестощі, лукавство!
Ти є Ніщо! Збагни не буде щастя у поганстві.
Моє життя! На то воно й моє!
Життя воно одне єдине!
І як його прожити вже не вам судити!
Та пам’ятай – злословя гріх один із смертних.
І як погана я ? То разом із тобою нам горіти в пеклі!
Хай судить Бог! А не нікчемне стадо.
Лиш перед Богом на коліна стану!
Лиш перед ним розкаюсь.
Перед ним сльозу пущу.
І лиш у нього я прощення попрошу.
24.05.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501178
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2014
автор: Ольга Рорбах