Верба в задумі простягає
У Світлу ніч думки свої.
І пошепки примовляє
До зір, до неба, до Землі:
"Світе мій милий,
Любий та тихий!
Тебе я обіймаю,
До серця пригортаю."
А далі й Калина,
За нею й Тополя,
Та кожна рослина
З великого поля
За єдність та віру,
Любов Материнську,
Що буде довіку,
За полум'яне тепло
Тримають істину біблейську:
Завжди творити добро.
І щира вірність віт
Пройде крізь віки літ;
Любов врятує світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501171
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2014
автор: Алина Верская