Душа болить за Україну, душа не спить і по ночам,
Як бачу Київ у руїнах, немов там був воєнний час,
І де та грань між миром і війною, як доля неньки залежить не від нас,
І люди йшли під кулі з горя, бо краще вільним помирать,
А тільки волю ми здобули, як з’ясувалось що не ту,
І знову хлопців б’ють, катують, за нашу мову золоту,
Чому ж не люблять українців? ,чому ж фашистами зовуть?,
Чому стоїть те кляте військо?, чому розв’язують війну?.
Нейметься гадам прокремлівським, їм вічно спокою нема,
І на Криму не схаменеться, та сила танків і гармат.
Весь схід зневірився у владі, Іде на мітинг гроші заробляти,
Братів, сестер своїх калічать, продали все і рідну матір.
Міняють гроші на свободу, міняють совість на рублі,
Не розуміючи, що потім помруть у Путінськім ярмі.
Зібрались з заходу і сходу безстрашні хлопці - патріоти,
Ідуть на бій, ідуть на смерть, щоб зло на сході побороти,
Багато не повернуться додому, поляжуть по посадках та полях,
Та слава їх і права воля навік залишиться в серцях .
Я вірю в нашу силу духу, в незламний наш козацький рід,
За нами Бог, за нами правда, за нами весь безмежний світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500980
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 24.05.2014
автор: Дмитро Лісаєв